Пресконференція Зеленського та прорив РФ на Покровськ

Одна з основних тем – це пресконференція президента України, Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського. Але почнемо ми зі значно важливішої. Сьогодні (27.08, — ред.) наші війська після триденних боїв залишили місто Новогродівка Донецької області. Важливий населений пункт. Понад 20 тисяч мешканців перед війною було у Новогродівці. Для розуміння, в Суджі Курської області, яку наші війська взяли під контроль, проживало всього 5 тисяч. Новогродівка – це 20 тисяч і це частина великої агломерації: Покровськ, Мирноград, Селидове, Новогродівка і низка сіл. Взяття Новогродівки означає, що ворог сьогодні, зараз ми подивимося карту, вийшов на околиці міста Селидове. Ворог зараз у Михайлівці — передмісті Селидового.

Ворог захопив Новогродівку

Карта обстановки Новогродівка-Селидове

Насправді по обстановці на вечір (27.08, — ред.) на 19.00 ворог підійшов на околицю Селидового і те, що заштриховане тут сірим, насправді це вже жовте — під контролем ворога перебуває. Глибоке просування ворог на околиці Селидового.

Подивимось карту Покровськ-Мирноград.

Можу вам сказати, що від Новогродівки зараз ворог буде йти на Покровськ напряму, це біля 8 кілометрів, тобто фактично ворог вже в передмістях Покровська. І так само така ж відстань до Мирнограда. Ситуація просто критична, тому що в цій зоні, також село Крутий Яр, воно, північніше Новогродівки і ще північніше Новогродівки село Гродівка. Гродівку наші війська утримають, війська 151-ї механізованої бригади. Новогродівка, Гродівка, Крутий Яр — це був останній рубіж, зручний для оборони перед Покровським. Біля Крутого Яру, це північніше Новогродівки, тут ми на карті. Так от, вихід на цей рубіж дозволяє ворогу взяти два панівні терикони, на цих териконах ворог тепер зможе розгорнути антени і отримати тактичну перевагу у дронах, у розвідці, аеророзвідці над нашими військами у Селидовому.

Тут на карті на 22 серпня 12 км до Покровська, вже обстановка змінилась, ворог просувається. Кожного дня є просування, зупинити противника не вдається. Гродівка залишається, Новогродівку ворог взяв, Крутий Яр, прямо він вже у селищі, ну і втримати тепер цей рубіж Гродівка-Крутий Яр-Новогродівка вже не вдасться, тому що до Селидового ворог підійшов, вже немає тут, як на цій карті за 22 серпня, 6 км, вже ворог на околицях. Новогродівку ворог вже повністю захопив. Тому дуже висока динаміка просування ворога.

Дуже небезпечна ситуація, ворог захопив селище Мемрик, вся ця територія захоплена починаючи з 1 травня. Оце те, що яскраво жовте, це те, що з 1 травня захопив ворог. Просувається ворог і майже кожного дня на цьому напрямку почав захоплювати населені пункти.

На карті за сьогоднішнє число вони захопили тут і Калинове, і Мемрик, і постійно бої ведуться в Карлівці, ворог зайшов в Михайлівку і на околицю Селидового, повністю захоплена Новогродівка, і ворог продовжує просування. Ситуація катастрофічна на цьому напрямку. У нас люблять генерали писати в звітах, що обстановка напружена, але контрольована. Але вона вкрай напружена і не контрольована. Неконтрольована обстановка, як ми бачимо, по просуванню ворога. Це глибока тема, про яку треба говорити. Там нема проблеми того, що у ворога просто величезна перевага в чисельності. Це не так. Я спілкуюся з бійцями, командирами всіх наших з’єднань на цьому напрямку. Згідно з картою від 22 серпня рубіж прориву, тобто Гродівку, наші втримують. І по суті зараз ділянка прориву противника, якщо дивитись, де ворог просувається найбільше, тобто ділянка Селидове-Новогродівка, де вони рухаються активно, зараз — менш як 10 кілометрів. Але зупинити там ворога в цьому напрямку не вдається. Противника десь зупиняють, наприклад, на Гродівку вони полізли, атакували-атакували, 151 бригада і придані підрозділи змогли стабілізувати ситуацію. Але вони змістились на фланг, і там у них є успіх.

Новогродівку захопили, от ворог 5 днів підходив, підійшов до Новогродівки, бої за Новогродівку в самому місті йшли 3 дні. Я такого ще не пам’ятаю, що після першого шоку, коли в 22-му році на початку березня ворог просто катався, оскільки оборони ніякої не було, це перший випадок, коли нашим військам доводиться залишати місто після 3-денних боїв. Більша частина Новогродівки — бої були дуже короткотривалі, були бої на околицях, а в самому місті 3 дні. Більша частина багатоповерхівок Новогродівки, капітальних споруд, вони вціліли. Тепер всі ці споруди, всі ці бази, об’єкти в промзоні, їх багато — захопив ворог. Росіяни в Новогродівці отримали висотні будівлі для розгортання антиндронів, спостережних пунктів вогневих точок, точки накопичування, велику кількість підвалів, споруд у промзоні, в житловій зоні. Тепер у них дуже зручний рубіж для подальшого наступу в трьох напрямках – Покровськ, Мирноград, Селидове. І зараз в цій конфігурації вони підуть. прямо на Покровськ. Зараз для них це можливість захопити дві великі зони забудови, важливі комунікаційні вузли, і далі вони просто будуть розрізати Донбас на дві частини.

Оскільки Покровськ-Мирноград-Селидове це був ключовий комунікаційний вузол, який забезпечував нам пересування, маневр на Донбасі по фронту. Тепер ми цього позбавлені, і скоро ворог може його взагалі захопити і сам користуватися цим вузлом. Авдіївка вже глибоко в тилу. Все це стається буквально на наших очах. Просто стрімко рухається фронт, і взагалі на жодному рубежі ворога не можуть тривалий час втримати на цьому напрямку. І все це відбувається на дуже невеликому фронті — до 20 кілометрів. Його не можуть стабілізувати. І це вже відбувається травень, червень, липень, серпень. Ситуація просто катастрофічна навіть по своїх наслідках. Мирноградсько-Селидовська агломерація має ключове стратегічне значення для оборони Донбасу. І для оборони Дніпропетровської області, Запорізької області. Це очевидні речі. Для порівняння, в Покровську до війни жило 60 тисяч людей, в Мирнограді понад 40 тисяч людей, Селидове — 20, Новогродівка — 20, я вже не кажу про села навколо них. Тобто там проживало до 150 тисяч людей, тільки в цих 4 містах цієї агломерації. Ми розуміємо масштаби. 150 тисяч і 5 тисяч в Суджі, в Курській області.

Я зараз не кажу вам, що Суджа і Курська операція були не потрібні. Вони потрібні. Я просто кажу про акценти і пріоритети. В нашому інформаційному полі, в телемарафоні, у виступах Президента, Ставки Верховного Головнокомандувача. Тобто це важливішея не знаю у скільки разів, це українська територія, стратегічні позиції, важливі великі міста. В Покровську єдина залишилась в Україні, працює до цього дня, шахта, яка виробляє коксоване вугілля, для всієї нашої металургії, яка залишилась. Це просто неймовірно, що саме ця ситуація, втрата Новогродівки, така стрімка, провал на фронті і прорив ворога, він не був основною темою пресконференції Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського. На мій погляд, якщо президент, Верховний Головнокомандувач, сьогодні проводив пресконференцію, перше, що я особисто від нього очікував, і що б я його хотів запитати – це про оцю катастрофічну ситуацію на Покровсько-Мирноградському напрямку. Я вважаю, що це основне, про що сьогодні мали говорити. Чому за три дні здали Новогродівку, практично без серйозних боїв? Чому не можуть зупинити чотири місяці прорив на Покровському напрямку? І чому не виконується указ президента і його неодноразові заяви і розпорядження з побудови оборонних фортифікаційних споруд? Тому що ні в місті Новогродівка, ні в місті Покровськ, ні на околиці Новогродівки, ні на околиці Покровська, ні на околиці Селидового, ні на околиці Мирнограда ніяких фортифікаційних споруд, які указом президента передбачались, немає. Указ президента стосовно побудови фортифікаційних споруд невиконаний. І Верховний Головнокомандувач, на мій погляд, мав сказати, що він зробив і робить для стабілізації обстановки на критичній ділянці фронту. Не тільки про хороше. Це дуже добре, що є Курщина, є наступ, є успіх. Це позитивні новини, правильні новини. Але як можна при тому замовчувати цю катастрофічну реальну ситуацію, яка вимагає негайних рішень і відповідальності? Там багато кажуть про втрату керованості, я постійно на контакті практично з кожною бригадою на цьому напрямку.

Полковник Ледовий і генерал Гнатов

Я можу дійсно сказати, є втрата керованості на рівні оперативно-тактичного управління, яким керує полковник Ледовий, втрата керованості на рівні оперативно-стратегічного управління, генерал Гнатов зараз чергове звання отримав, не знаю за що, от йому на День Незалежності дали. Може за Новогродівку? За що дають у нас командувачу оперативно-стратегічного угруповання військ чергове звання? Яку битву він виграв? Оці 20 населених пунктів, за них втрачених, за Новогродівку, за наближення ворога, за повний безлад в управлінні військами? Це за це дають? Ну і звичайно хотілося, щоб Верховний Головнокомандувач, який відповідає, який контролює, який кожен вечір розповідає, що він заслухав інформацію по Покровському напрямку, ну він слухає, слухає, хочеться дізнатися, що ж він слухає, чому не виконується його наказ, де фортифікаційні споруди? Де інженерне обладнання взагалі? Де управління військами? Чому, наприклад, командувачем оперативно-тактичного угруповання військ призначений полковник Ледовий, людина, яка абсолютно не має ніякого досвіду управління військами, людина не керувала бригадою взагалі, не керувала взагалі навіть батальйоном під час повномасштабної війни, просто штабний із командування сухопутних військ полковник, коли він спілкується, ставить завдання, командири, ну, вони виходять просто за двері і гірко сміються. Ця людина тільки вчиться взагалі, вона тільки вчиться усвідомлювати, що відбувається на війні. Але вона вчиться на найвищій посаді на цьому напрямку. Результат – повний безлад, командування оперативно-стратегічне — генерал Гнатов, я не знаю, чим займається, тому що оцінка дій військ просто на даному напрямку, це вам скажуть не тільки бійці, і командири, вона незадовільна. Управління, взаємодія, постановка завдань. І саме тому від втрати цієї керованості ми втрачаємо таку кількість населених пунктів. Ми втрачаємо найцінніше – людей. Без виконання бойових завдань. Людей втрачаємо. Там розгорнуті нові підрозділи, щось підкидають, і я вам хочу сказати, ні в кого з наших бійців нема на цьому напрямку враження, що ворог там непереборний, дуже потужний, що ми його не можемо зупинити. Командири кілька місяців, оці 4 місяці наступу, кажуть одне – дайте нам підготувати оборону. Поки хтось тримає першу лінію, дайте нам вийти на другу, розчистити ці посадки, створити сектори стрільби, закопатися, замаскуватися від дронів. Нам треба час, бо нічого не побудовано. Дайте нам хоча б з лопатою, з деревиною щось зробити. Дайте нам війська на другій лінії підготовлені, які отримають хоча б кілька тижнів для того, щоб побудувати щільну адекватну лінію оборони. І хай потім ворог підходить. Будемо його знищувати. І ворог зупиниться. Так само, як він зупиняється на інших ділянках фронту. Всього цього не відбувається місяць за місяцем. Втрачається село за селом. Сьогодні втрачене місто. Три дні бою. Ворог на околицях Покровська. Скільки буде триматись Покровськ, Мирноград і Селидове з таким управлінням? Від цього паперового полковника Ледового і генерала Гнатова, який просто дивує своєю поведінкою. На мій погляд, військовий має брати відповідальність. А тут постійно когось звинувачують. Хтось там не так щось зробив. Командир роти, командир батальйону, командир бригади. ОСУВ, таке враження, це таке вахтери. ОСУВ і ОТУ. Група полковників і генералів-вахтерів, які сидять на вахті в гуртожитку, і покрикують, хто там заходить-виходить. І пишуть постійно кляузи, скарги, службові розслідування. Я багато чого бачив, читав, дивився в світові історії, дивився на досвіді нашої зараз війни за 10 років, за повномасштабну війну. Я жодного разу не бачив, щоб у нас на якійсь ділянці фронту доганами, службовими розслідуваннями, постійними кляузами, паперовими звітами брехливими, хтось десь зупиняв росіян. Якщо ми подивимося будь-яку ділянку, де російські війська зупиняються, там завжди є наш адекватний командир бригади, командири батальйонів, штаб, компетентні, мотивовані бійці, які дають результат. Тут всього цього нема, тому що у нас познімали купу комбригів, і це питання до Олександра Сирського, попризначали якихось сірих мишей на велику кількість командирських посад, які бояться щось доповісти, скаржитись начальству, які завжди говорять те, що хочуть чути Сирський, Гнатов, Ледовий, що все добре, все напружено. А внизу починається брехня, спотворюють доповіді, рапорти, хтось бреше, що отримає позицію, хтось бреше, що зайшов, хтось бреше, що відновив, хтось бреше, що провів штурмові дії. А чому? Це не тому, що люди погані, тому що їх ставлять в такі умови і ті, хто ставить завдання. Тому що коли ставиться завдання відновити позицію, а там давно противник, і там треба планувати наступальну операцію, а не заход, то доводиться писати рапорт, який не відповідає дійсності. Коли нема людей на ротацію, нема прикриття вогнем, нема прикриття від дронів, нема своїх дронів, і не можна втримати позицію, починається звіт, там вже не пишуть правду, там пишуть, що треба для штабу, всі знімають відповідальність, це не я, це солдати відійшли, самі по собі. Потім хтось каже, що ми на ротацію вийшли, зайняли рубіж, а там нічого нема, і командир виходить, дивиться, оборонної позиції нема, я зараз зайду в цю посадку, втрачу людей, не зможу виконати завдання, кого пошлю? І пише, ми тут, на цих точках, а його нема на цих точках, він відійшов, він закріпився не там, а далі, а його сусід про це не знає, сусіду заходять по флангу. Є ігнорування реальності, і отак це відбувається. Паперова війна, війна звітів, розслідувань, комісій, а результат на карті, на карті просувань. І, на жаль, на цій карті нема одного, і ми не можемо вам сказати на даний момент. Це має президент говорити своїм підлеглим, військовим, солдатам, командирам. Він Верховний Головнокомандувач, а не просто людина, яка увечері виходить і по папірцю, по суфлеру зачитує, що йому там Єрмак написав з Татаровим. Він же має свою власну відповідальність мати. Всього цього нема.

Я вам хочу сказати, що основний фактор, чому ворог просувається, — це брехня у доповідях. Вона починається наверху. Вона не від солдата йде. Вона йде того, що ті, хто пишуть оці відновити позицію на завтра на 8.00, замість того, щоб організувати бій. Втримати позицію і тримайтесь, замість того, щоб організувати оборону. Оці бюрократи, які просто підтираються цими папірцями постійно, щоб до них не прийшов слідчий, вони не думають про результати, як зупинити росіян. Вони думають тільки про свою кар’єру. Про чергову зірочку, чергове звання. Це ганебно просто. Просто ганебно. Втрата керованості зараз, вона на рівні ОТУ і ОСУ. Вона не на рівні солдатів. Я вважаю, що солдат, який заходить на позицію зараз, якщо його підготували, якщо він керований, це людина вмотивована виконувати завдання. Людина, яка приїхала на Донбас, яка вийшла на позицію, це не боягуз. Зараз, щоб вийти на позицію, потрібно мати сміливість. Під контролем дронів, під коригованими обстрілами, під скидами. Це само по собі ризик. Тому не до солдатів тут мають бути претензії. А для тих, хто строчить доповіді, не знаю, що там ставка Верховного Головнокомандувача, чому вони так спокійно сидять. Втратили Красногорівку, втратили Новогродівку, а ніяких висновків нема. Командирів там знімають просто ні за що інколи буває. Він комбриг 59-ї бригади, Богдан Шевчук. Втратив місто Красногорівка, села Нетайлове, Невельське. Величезні втрати в бригаді. Сидить на посаді, подобається Олександру Сирському, і все. Цього достатньо. А результати не важливі. Людині 31 рік, він тренується керувати військами. А висновків ніяких не робиться. Ну, втратив, окей. Воюй далі. І немає управління. Основне, що кажуть командири, нема управління зверху.

Про все це, друзі, на пресконференції Володимира Зеленського не було сказано ні слова. Слова "Новогродівка" президент сьогодні чомусь уникав. І правду про ситуацію на фронті, про свою відповідальність, про свою діяльність як Верховного Головнокомандувача, він людям не сказав. І сховав від суспільства важливу інформацію про те, що таке важливе для нас місто, частина великої агломерації, втрачено за три дні, практично без серйозних боїв у місті. Просто ганебно.

Розбір пресконференції президента Зеленського

Перейдімо безпосередньо до пресконференції самого президента. Бо там вже інші питання стосовно взагалі психічної втоми, або, можливо, перевтоми Верховного Головнокомандувача. Давайте про неї поговоримо, послухаємо його самого і будемо робити висновки з того, що побачимо. Такі найважливіші фрагменти. Будемо дивитись по порядку і коментувати.

Запитання до президента про ситуацію на Донбасі

Відповідь Зеленського: "...нам потрібна інформація, що це головна їх місія на Сході нашої держави – окупація. Повна окупація Донбасу. Наше завдання – не дати цю можливість. І щоб вони постійно обіцяли своєму суспільству це зробити і постійно переносили терміни. І це наше завдання на Сході держави – стабілізувати ситуацію. Бо для стабілізації ситуації, їм прийдеться тримати найпотужніші свої бригади там. Це дуже важливо. Це також етап інших дій Збройних Сил України. Але це непросто. Ви абсолютно праві. Це найскладніше. Там треба стабілізувати ситуацію. Зробити все для цього".

Думаю, ви самі чуєте, чесно кажучи, трошки неспокійно, коли задається конкретне питання, що робити на Донбасі. "Радіо Свобода" ставить конкретне запитання. Що ми чуємо у відповіді? "Стабілізація важлива. Треба стабілізувати, стабілізувати, бо потрібна стабілізація. Бо без стабілізації не буде стабілізації, і російські війська будуть наступати". Скажу відверто, причинно-наслідковий логічний зв’язок у словах президента, коли він не читає по папірцю чи по суфлеру, взагалі дуже важко знайти. Якби Володимир Зеленський виступав без папірця і без суфлера, то думаю, що говорити йому про якийсь рейтинг було б взагалі недоречно. Тому що як тільки йому ставлять непостановне запитання, ми просто чуємо такі речі, які дешифрувати треба з психоаналітиком.

Насправді Володимир Зеленський на це питання не відповів. Що він мав відповісти? Що від нього залежить? А що від нього залежить? Перше, фортифікаційні роботи, бо їх робить військово-цивільний адміністратор. Адміністрації, які безпосередньо підпорядковані йому особисто, не Сирському. Він мав про це сказати. Що він зробив сам? Для оборони і стабілізації. Нічого не робиться. Нуль. Тепер далі питання виникає. Що президент робить для того, щоб, ну, чотири місяці йде наступ? Що робиться для стабілізації взагалі? Стабілізація – це що? Чому чотири місяці на цій ділянці не стабілізовано, а на інших, припустімо, стабілізовано? Які заходи він вживає, щоб врятувати Покровськ-Мирноград і Селидове? Чи не направляються туди резерви? Чи готуються ці міста до оборони? Це просто очевидні речі, які має сказати Верховний Головнокомандувач. Тому що він про це раніше казав. І анонсував, що це буде. Підготовка резервів, мобілізація. Він же підписав закон про мобілізацію. Люди є в навчальних центрах зараз? Що робиться для поповнення військ? Чи поповнені у нас там батальйони? Зараз же мобілізація. А який чисельний склад батальйонів, які там ведуть бій? А чому великі втрати серед мобілізованих? Оце робота ставки Верховного Головнокомандувача. Це те, що він зобов’язаний відповідати на пресконференціях.

Чому така велика кількість зниклих безвісти? Мені кожен день пишуть, десятки людей, допоможіть знайти там, там, там. Чому президент досі не може взяти під контроль це ключове питання? І чому так багато в деяких підрозділах зниклих безвісти? В чому причина таких втрат зниклими безвісти? Є дрони, є різні засоби, є, наприклад, наші оборонні позиції. Хочу нагадати, що коли наші війська відійшли від Авдіївки, що заявив Володимир Зеленський? Що вони відійшли на підготовлені позиції. Що заявив Олександр Сирський? Відійшли на підготовлені позиції. Ну, то що ж сталося? В чому причина? Я вам хочу сказати, що немає там великих танкових колон, які атакують. От, наприклад, на Курахівському напрямку ми можемо з вами побачити. Регулярно кожні 3-4 дні 79-та десантно-штурмова бригада і придані підрозділи відбивають масовані атаки бронетехнікою. А тут їх нема. Ворог пішки малими групами повзе разом з дронами, артилерією і мінометами. Повзе собі так від посадки до посадки. І так їх проповзає по 100, 200, 500 метрів. І не зупиняється. А на інших ділянках повзе, його вбивають. А тут чомусь повзе і не зупиняється. На жаль, відповіді на це питання президент Верховний Головнокомандувач не дав.

Запитання до президента: "Ситуація в Донецькій області є складною, дуже складною для України. Багато людей в Німеччині, а також в Україні, не до кінця розуміють, чому за цих складних обставин Ви вирішили провести операцію у Курській області замість того, щоб підсилити східний напрямок. Чи не могли б Ви прояснити Ваші стратегічні цілі? Дякую".

Відповідь Зеленського: "Зможу, але не все. Не розуміють люди деякі і не знають, і добре. Інакше у нас б нічого не вийшло на Курщині. Тому дуже важливо, що вузьке коло людей знало про цю операцію, і тому в операції є успіх. Безумовно, є цілі, які я можу сказати, і безумовно є цілі дуже важливі, про які я не можу сказати. Курська операція, вона кілька речей принесла. Передусім, окупація Харківщини зупинена. Ми мали інформацію щодо створення буферних зон на Харківщини, а потім на півночі, не знали конкретики, але розуміли, що Сумщина, Чернігівщина, ось що може бути в планах. Те, що ми отримували від нашої розвідки, і від, до речі, розвідок партнерів, що стосується руху військ РФ, як це може бути тощо. Послідовність бажання цих, скажімо так, як вони називали в Кремлі, буферних зон, нам була невідома, чітка послідовність, але ми розуміли, що це може бути. Курська операція вирішила питання не окупації Сумщини і не окупації Чернігівщини. Мало того, розбила велику кількість військ, я не знаю, чи комунікував сьогодні Головком щодо кількості ворога, я думаю, що не комунікував в деталі, напевно, ще рано про це говорити. Розбила серйозне угруповання, велику кількість військ. Що стосується Донеччини, ви повинні зрозуміти, що це їхня стратегічна ціль. І сьогодні пересування після Курської операції, до речі, з Харківщини і з Запорізького напрямку вже по факту відбулося. Чи буде далі, залежить від нас, скільки ми будемо успішно продовжувати Курську операцію".

Так, що тут сказати. Курська операція, безумовно, на мій погляд, це правильне рішення, стратегічне, вдало виконане рішення. Там зосереджені наші боєздатні з’єднання, значна кількість боєприпасів, і тому була досягнена раптовість. Тому треба відмітити, що ця операція була спланована особисто Олександром Сирським, вона була за згоди Володимира Зеленського спланована, і це вдалі дії. Але хочу сказати, що неправильно протиставляти, що або Курщина, або Суджа на 5 тисяч мешканців, або інше. Це так не розмінюється. У нас є один великий фронт. На цьому фронті є різні ділянки. У нас зараз під ударом Куп’янськ, зараз під ударом Часів Яр, Торецьк, Нью-Йорк, Мирноград, Покровськ, Селидове, Курахове, Вугледар. Вісім оперативних напрямків. Та от тут наступає ворог. Причому на напрямку Покровська наступає безупинно. Чотири місяці безупинно. Ну і звичайно, що це добре, що є Курщина, але те, що у нас на одному напрямку добре, не значить, що це якимось чином повністю нівелює, урівнює ситуацію на восьми інших. Нам потрібна стабілізація не в Курщині, стабілізація на Донбасі потрібна. В Курщині можливі активні дії, на інших ділянках, все це добре. Не розмінювати одне на одне. І хочу сказати, на мій погляд, сил у нас там для такої реальної стабілізації достатньо. Проблеми у відсутності керованості, забезпеченості ресурсів, відсутності заздалегідь планування дій в обороні. Жодного разу за ці чотири місяці від Авдіївки і далі ми не зустрічали війська ворога на заздалегідь підготовлених позиціях. Всюди одна і та ж ситуація. З якоїсь СПешки вибивають, і на сусідній давайте йдіть рийте, копайте лопатами. Ну нема такого, на жаль. Кілька у нас було опорних пунктів підготовлених, правда. Вирили кілька опорних пунктів. Вони не можуть зупинити весь наступ. Але в деяких точках вони були нариті. І що відбувається? Війська у нас в боротьбі за ці пусті посадки, пусті СПешки повністю вибивають піхоту. І потім, коли вже доходить боротьба до того опорного пункту, який вирили заздалегідь технікою, то там вже нема кому сидіти. І наша піхота просто відкатується, пролітає той опорний пункт. Бо ці опорні пункти, які риють, вони не готові до негайного застосування. Влада чомусь, військово-цивільна адміністрація риють опорні пункти і не перекривають їх зверху від скидів, від дронів. Оце я просто не розумію. Не перекривають, не захищають, не маскують. І стоїть бетонна коробка, бліндаж, бункер, добре, це класно. Вириті окопи. Але там нема перекриттів. Величезний риється опорний пункт, який має займати повноцінний взвод, щонайменше 30 бійців. І вони мають якийсь час там провести, щоб собі самі закрити зверху, наробити собі деревини, все замаскувати, у волонтерів взяти маскувальні сітки, замаскуватись. А в реальності на цей опорний пункт, недороблений, приходить 5-7 піхотинців. перевтомлених, яких вибили перед тим з якоїсь посадки. Приходять туди, лягають спати, потім зранку дивляться. А вони відкриті для дронів, їх бомблять скидами, ФПВ, легко. І їм треба обладнати позиції на взвод, щоб оборонятись там своїм відділенням неповним. І що відбувається? Потім ворог йде в атаку, люди не можуть це все утримувати, в них нема часу на обладнання, і просто залишають ці хороші позиції також. Ну от і все. Ніхто за це не відповідає, ніхто цим не цікавиться, на жаль. В першу чергу Верховний Головнокомандувач не цікавиться. Бо він на Сумщині там коментує Курськ, і тут коментує. А коментувати українські міста, те, що відбувається зараз, така трагедія на Донбасі, він чомусь не знаходить часу, не цікаво. Піару нема хорошого, мабуть. Або нема відповідальності просто за те, що це Україна втрачає. Ну не дивно, на жаль, вже.

Запитання Зеленському про Татарова

Відповідь президента: "Що стосується Татарова, також не хотів про це говорити, хоча у нас був офрек. Я здивований вашим запитанням. У нас з вами, у мене, із журналістами України, був офрек. Де були представники вашого медіа, я не пам’ятаю, ви, вибачте, або хтось інший, але точно були. І на офреку я сказав вам про Татарова. Але якщо вам замало, я вам повторюю, я не хотів це казати. Це знають і Сполучені Штати, і всі. Олег Татаров разом з Василем Малюком вбивали чеченців в Україні, в Києві, поки ви тут не були. Замало? Вигнати його, щоб його вбили рускі? Тому що я вже про це сказав, і сказав, що це не публічна інформація, і сказав всім медіа на нашій непублічній зустрічі".

Це найкумедніша насправді історія, фрагмент пресконференції президента. Якщо чесно, навіть дивно його слухати. В такому формулюванні Володимир Зеленський поводиться як ображена дитина. Хоча питання йому поставили абсолютно коректне. Олег Татаров – заступник голови Офісу президента, куратор правоохоронних органів і судової системи. Він постійно найпотужніший силовик Зеленського. Оскільки у Зеленського керує країною 5-6 менеджерів, то всіма правоохоронними силовими структурами, і митницею, і СБУ, і поліцією, і МВС — всім керує у нас Татаров. Вся правоохоронна діяльність, і всі суди, всі ці дзвінки в суди, всім цим керує Татаров. Одна людина. Прям одна кнопка. Такого навіть у Януковича не було, і у Кучми. А тут прям все в одних руках. Прокоментуймо це спочатку з точки зору фактів. Ну перше. Олег Татаров – це просто тихий кабінетний клерк, який сидить в кабінеті, ніколи ніяк нічим собою не ризикував, сидить в кабінеті на Банковій, на телефоні, кого і де він може вбивати. Це просто кабінетна миша когось там поїхала вбила. Я не знаю, для кого це розраховано. Це просто смішно. Президент сьогодні в цьому питанні був просто смішним. Смішний Володимир Зеленський, який мав бути відповідальним, серйозним, Верховним Головнокомандувачем під час війни. Кого вбив, кого здатен вбити Татаров? Ця людина взагалі ніколи не виходить зі свого кабінету. Та й не може виходити. Він же у нього керує всім. Тому ця інформація повна брехня. Ні в яких операціях, які б десь когось там з кимось, чеченців, росіян, Олег Татаров немає ніякого стосунку. Просто ніякого. Я це стверджую, тому що я спілкуюся з тими, хто проводить операції. Якщо Олег Татаров причетний до хоч якоїсь операції, то не треба казати на словах. Покажіть, що він зробив. Як він зміг кого вбити? Ну, це ж просто смішно. А Єрмак там ще нікого не вбив? Чому Єрмака тримають? А Баканов кого вбив, поки його не зняли з посади? А Дмитрук, Артем Дмитрук, слуга народу, якого Татаров випустив через кордон на машині, проїхав незаконно в Молдову. Він кого вбив, що його випустили? Ну, це просто абсурдна ситуація, якщо чесно. Президент Зеленський з цією відповіддю в першу чергу вбив здоровий глузд і будь-яку довіру до своїх слів. Він просто перетворив свій виступ державного діяча на фарс. Всі ми розуміємо, що Олег Татаров ніякої причетності до завдання шкоди якимось ворогам України немає. Це адвокат Портнова, адвокат всіх олігархів. Основне завдання його — відмазувати від тюрми, від кримінальних справ всіх, хто йому заплатить. Віджимати нерухомість, власність. Ось цим він займається. Курувати контрабанду. Це спеціалізація Олега Татарова. А розповідати, що він у вільний час від дзвінків районним суддям і від контролю, на які митниці, який митник, скільки кешу завезе йому чи його структурам в Київ. Що він ще в вільний час когось там вбиває. Якщо він може когось вбити, це хіба що якихось бізнесменів, з яких він там щось вибиває. І то, я впевнений, що він не своїми руками це робить. Це абсурдні закиди з боку Зеленського нічим не аргументовані.

Хочу сказати, що цей приклад з Татаровим, на мій погляд, це приклад, як маніпулюють свідомістю Зеленського, дуже вразливою, маніпулюють оці 5-6 менеджерів, які у нього сидять на вухах і мають до нього доступ. Згадаймо, скільки разів Зеленський і його оточення розповідали, що на нього нібито були здійснені якісь замахи з початку війни. Арестович розповідав, що там якісь диверсанти проривались на Банкову, що він навіть сам гранатомет вже шукав, щоб боротися з російськими ДРГ. Скільки було повідомлень МВС України і різних наших структур, Подоляк заявляв, що диверсанти в Києві на Зеленського скоїли замах. Минуло майже 3 роки з початку тих трагічних подій у лютому і березні 2022 року. За цей час встановлені обставини практично всіх перестрілок, всіх так званих диверсійних груп у Києві та в околицях. На жаль, всі ці випадки перестрілок, без винятку, – це вогонь по своїх. Це коли вбивали наших внаслідок відсутності підготовки до війни, відсутності підготовки охорони важливих об’єктів, охорони комунікацій. Всі ці випадки, коли там стріляли по Солом’янській адміністрації, перестрілки на метро Берестейській, дві, які були, на Оболоні. Все це випадки, коли наші отримували хибну інформацію від керівництва України, від Міністерства оборони. Ми пам’ятаємо, як заступниця міністра оборони Ганна Маляр написала, що на Оболонь прориваються російські вантажівки. І, почитавши це повідомлення, місцеві бійці ТРО розстріляли машину 72-ї механізованої бригади. В результаті загинуло троє бійців. Друзі, так само всі ці випадки з ДРГ, швидкі навіть були там обстріли. Кого тільки там не обстрілювали. Всі ці випадки без винятку – це не ДРГ. На сьогодні жодного факту, жодного відео, жодного фото, жодної кримінальної справи, де фігурував конкретний російський диверсант, який би щось в Києві намагався напасти на Зеленського, відсутні. Але розмови про це є.

Я для себе зробив такий висновок: Зеленського його оточення — Єрмак, Татаров, в першу чергу, лякають постійно замахами, лякають терактами. З однією метою, щоб ним маніпулювати, керувати, писати йому свої тексти, щоб він читав з суфлера, без журналістів, вечірні звернення, там все добре у нього. Тобто це абсолютна брехня, простими словами. Тому оці подвиги Татарова вигадані, це настільки ж достовірні, як оці замахи на Зеленського. А джерело одне і те саме. Сам Татаров, який сидить там в кабінеті і розповідає, що він там теж якийсь герой. Це суцільна брехня.

Журналіст Михайло Ткач влучно сказав: "А що ж тепер? Президент зараз дорікає журналістам, що Татарова вб’ють росіяни, якщо його звільнити з посади. Цікаво. А що ж тепер? Татарова ніколи не звільняти з посади? Його тільки на посаді від росіян можна захистити".

Мені здається, що Татаров якраз дуже добре спілкується з проросійською агентурою, з Портновим спілкується. Він адвокатом Портнова був. Портнов досі через нього керує судовою системою. І все в нього добре. З проросійською агентурою у Татарова чудові стосунки. Звідки інформація, що щось загрожує Татарову? Я думаю, що йому героя Російської Федерації можна дати за його діяльність. Абсолютно не виключаю цього.

Тому ці розмови дуже смішні, що не можна звільняти корумпованого чиновника, який замішаний в купі кримінальних справ, який сам є фігурантом корупційної справи НАБУ, дачі хабаря, щоб відмазати забудовника Микитася, який просто вручну маніпулює всіма корупційними скандалами, завдяки якому "слуга народу" Дмитрук втік за кордон, "слуга народу" Трубіцин втік за кордон, купа народу втекли за кордон, тому що сидить Татаров і керує правоохоронними органами, і всім керує. Оце основна причина, звичайно. А оці смішні дитячі відмазки, посилання на якихось чеченців, ну це повна маячня.

А яких чеченців взагалі міг вбити Татаров? Кого, яких? У нас тут нема за національністю вбивств, у нас є диверсанти. Є диверсанти, от, наприклад, був ліквідований там співробітниками СБУ банкір Кірєєв. Після того, як він вийшов, був включений Володимиром Зеленським до складу переговорної групи у Мінську, приїхав на перемовини і деякі озвучував проросійські погляди. Після того співробітники контррозвідки СБУ дійсно його затримали і він був застрелений одним з офіцерів СБУ в машині. Це відомий випадок, який стався на початку березня 2022-го року. Тут все зрозуміло. Є людина, є неофіційна інформація по ній, є дії. І, як ми бачимо, керівництво СБУ, в принципі, президент погодився, що вони діяли вимушено в тих обставинах. Президент не має претензій до співробітників контррозвідки. Це зрозуміла історія. А що за чеченці? Кого вбили? Це громадяни України?

Кого там вбив Татаров? Давайте розбиратись взагалі. Якщо там були ліквідовані якісь російські диверсанти, то тоді це нормально, це війна. Я знімаю інтерв’ю з українськими воїнами, у яких немає державної охорони, але вони вбили не якихось кількох людей на початку війни, вигаданих, яких президент не здатен навіть назвати, а вони вбили сотні росіян. Ці люди не ховаються, вони воюють, вони захищають країну. Це їхній усвідомлений вибір. Вони усвідомлено вирішують розголосити про себе інформацію, щоб бути зразком для своїх підрозділів, збирати кошти на озброєння. Це нормальна історія. А чого Татаров хвилюється? Йому-то чого боятися? Просто нема події. Не воював Татаров, не вилазив нікуди з кабінету, зі своєї вілли в Конча-Заспі розкішної, яку він незаконно теж отримує, в нього доходи не дозволяють в таких палацах жити. Їздить він також на машинах, які не може собі дозволити за своїми доходами. І все в нього добре. Хто йому загрожує? Що він може зробити? Людина бачить життя виключно через вікно. Так що це абсолютно дивна історія і дуже прикра історія.

Запитання президенту щодо новітніх напрацювань в Україні

Відповідь президента: "Думав, що рано про це говорити, але хотілося б, щоб була оцінка суспільством цього, саме наших людей, які 24 на 7 працюють на оборонних підприємствах. Було випробування позитивне першої балістичної української ракети. І я з цим вітаю наш оборонно-промисловий комплекс. Деталями про цю ракету більше не можу поділитися, але тим не менше."

Проблема цієї пресконференції, як завжди, в тому, що Володимир Зеленський бере на себе відповідальність і розповідає не про те, що є реальною проблемою, не про те, що дійсно потрібно вирішувати в Верховному Головнокомандувачу і президенту, а про якісь абсолютно речі, які не прив’язані до реальних проблем, які від них відсторонені. А відповідати за проблеми він не хоче. Прямо як Кемська волость. Хто буде про Покровськ говорити? Хто буде говорити про Мирноград, про їх оборону, що робити? Де шукати, як організовувати оборону? Хто буде спілкуватись? Ну окей, чотири місяці нічого не відбувається, противник просувається. Ну чому Верховний Головнокомандувач, який постійно десятки разів каже, що він заслуховує дані? Чому він один раз? Один раз. Не може приїхати і перевірити у комбригів. Друзі, ну от я дав наказ, наприклад, я видав указ про побудову фортифікацій. А скільки вам опорних пунктів передали і чи придатні вони для оборони? Скажіть, будь ласка, комбриги, що тут по опорних пунктах? Був хоч один повністю готовий, вам переданий вчасно? Чи отримуєте ви компетентне підготовлене поповнення? Яка якість людей, мобілізованих, які готують в учбових центрах і вам посилають на поповнення в бригади? Скільки ви отримуєте поповнення? Чи отримуєте ви свою частку того мільйона дронів, які я вам пообіцяв? Хоче президент розповісти, скільки він мавіків разом з Міністерством оборони забезпечує постачанням на цю ділянку фронту? Скільки FPV, на яких частотах? Чи працюють вони, ті FPV, які держава купляє? Не хоче сказати? Це ж просто. Це треба приїхати і чесно дивитись в очі людям, задавати їм питання. Замість того нам розповідають про що завгодно. Якісь ракети, якийсь там Татаров когось вбив. Я хочу сказати, знаєте так, якщо президент не розбирається в обстановці на Покровську і не хоче займатись, якщо Татаров такий потужний бойовик, то Татарова треба негайно відправити на Покровськ, Мирноград і Селидове, ліквідовувати цей прорив. Чому він чеченців якихось там вбив на початку війни? Хай вб’є кількасот росіян. Судячи зі слів Зеленського, це йому абсолютно до снаги. Потужний керівник, один з 5-6 менеджерів, все може, але чомусь якось ніяк не вилізе з кабінету. Це був би правильний системний підхід. А так президент сам не їде туди, Татаров не їде, чимось зайнятий. Тільки Курщину обговорюємо, ракети і все таке. Космічні кораблі.

Відповіді на запитання глядачів ютуб-каналу:

Запитання, яке стосується Татарова і чеченців

Не зрозуміло, яких чеченців. Чеченці, які воюють на стороні України. Це ж президент кидає слова і він не усвідомлює наслідків. Які чеченці? Чеченці є проукраїнські. Є Адам Асмаєв, є люди, які воюють за свободу України, багато років борються. Треба хоча б з повагою до них було б сказати, що... Це Татарав кого вбив? Своїх партнерів-бандитів, конкурентів по бізнесу? Чи це диверсанти російські? Хто це вони? Чи просто люди, які потрапились йому під руку? І чи стріляв він взагалі? Я так розумію, що Володимир Зеленський, потім в наступники готує, бо йому не можна тепер, за логікою Зеленського, з Держслужби взагалі звільнятися. Я також не знаю про жодного чеченця антиукраїнського в Києві. Жодного факту, жодного свідчення, що в Києві була хоч якась російська ДРГ, з чеченців, з росіян, з марсіан немає. На лютий, березень, квітень 2022-го року жодних фактів.

Запитання про Кірєєва. Слова Буданова про Кірєєва.

Не знаю, що там робить пан Буданов. Якщо чесно, багато заяв, які робить Буданов, абсолютно не відповідають дійсності. Тому мені важко коментувати. Це окрема медійна особистість, яка переважно займається роздачею інтерв’ю замість планування бойових операцій. Я хочу сказати, що це само по собі має бути предметом розслідування. А що пов’язує Буданова і Кірєєва? Насправді, згідно з матеріалами кримінальної справи, Денис Кірєєв був затриманий і застрелений в автомобілі офіцером Служби безпеки України Департаменту контррозвідки. І згідно з показами офіцерів СБУ, це відбулось через те, що Кірєєв відстоював проросійські позиції і мав зв’язки з Російською Федерацією. Це правда. Згідно з матеріалами, з допитами, з показами співробітників СБУ, з розмовами, ну очевидно, що у них були конкретні пред’яви Кірєєву і зараз ніхто не пояснив, хто Кірєєва включив до складу переговорної групи від України в Мінську, на яких підставах. Звичайний банкір, член Партії регіонів багато років. Хто його туди включив? Якщо це сам Буданов, то тоді виникають питання до пана Буданова взагалі. А він на чиїй стороні був? Як мінімум на той момент в перемовинах. Він які перемовини, які позиції відстоював? Партії регіонів? Поки що на це інформації нема. Я думаю, що під час каденції Зеленського ми відповідь чесну на це ніколи не отримаємо. Але оці дивні перемовини перед війною, всеосяжне перемир’я Єрмака, яке призвело до війни. Єрмака і Зеленського, які брехали народу, що все, тут перемир’я, війни не буде, не хвилюйтесь, не слухайте нікого, не слухайте західних політиків, у нас тут все під контролем. Брехали тоді, брешуть і зараз. Я такий висновок роблю.

Чи було сьогодні намагання з нашого боку прорватися в Бєлгородську область?

Я такі речі не коментую. Дії на інших територіях, не на територіях України, це виключно компетенція наших силових структур. Якщо ми туди перейдемо значними силами і генеральний штаб визнає, що ми перебуваємо на тій території, я це буду коментувати. Поки що єдине, що я можу коментувати, вважаю коментувати за необхідне, це оборона території України і життя українських воїнів і мирних мешканців, яких ми мусимо і маємо всі разом захищати, бо всі ми частина єдиної країни.

Я вам дуже вдячний за ефір. Мені дуже занепокоїло те, що я побачив на пресконференції. Психологічний стан Володимира Зеленського викликає серйозні питання стосовно його адекватності. Мені здається, що президент зі своїми 5-6 менеджерами в цьому процесі ручного управління вони просто відривалися від реальності. І те, що я не почув нічого, президент не сказав сьогодні жодного слова про Новогродівку, про втрачене навіть не знайшов секунди сказати. Його це абсолютно не цікавить. Живе у своєму світі. Мене це серйозно занепокоїло. Я сьогодні почув на пресконференції людину, яка абсолютно відірвана від реальності, не хоче взагалі про неї навіть говорити, і, що найстрашніше, скоріше за все, він навіть не володіє обстановкою. Я впевнений, що якби він отримав доповідь про Новогродівку, про її втрату, то він би про це сказав. Я думаю, його просто дезінформують, він все це приймає на віру, бо йому, в принципі, не хочеться отримувати погані новини. Він хоче коментувати тільки хороше. І його оточення, оці 5-6 менеджерів, на чолі з Єрмаком, Татаровим, Машовцем, вони йому просто розповсюджують брехню про обстановку на фронті. Або не доповідають їй взагалі, що ще гірше брехні. Тому, друзі, я хочу сказати, що це дуже небезпечна ситуація для нашого суспільства. Керівництво країни, так, як нібито перед початком війни і зараз, просто відійшло від реальності, ігнорує і заперечує. І це серйозна проблема для громадянського суспільства. І нам безумовно треба посилювати. Будемо посилювати, будемо писати про обстановку на Покровсько-Мирноградському напрямку.

Я сьогодні на пресконференції з жахом побачив, що Зеленський взагалі не знає, про що йдеться. Я змушений повідомити людей, тепер громадянське суспільство, буду повідомляти просто на підставі спілкування з командирами бригад, батальйонів, з середовими бійцями. Тому що ми не почули взагалі нічого. Йдуть втрати, великі втрати, а адекватність наверху відсутня. Причому, знаєте, це не безнадія. На багатьох ділянках фронту, наприклад, 58-ма піхотна бригада, такий великий фронт тримає. Тримає впевнено, відбивається, так само важко, але там компетентний комбриг. Руслан Шевчук, не плутайте з тим Богданом з 59-ї, Руслан Миколайович, компетентна людина, якісно організована робота бригади, придані підрозділи взаємодіють адекватно, і там маленьке диво, ворога зупинили. Так само подивімось на багато інших ділянок. Харків, Липці, Стариця, Вовчанськ, Борова, на багатьох ділянках там, подивимось там, Кліщіївка зараз, Часів Яр, є адекватні командири, і ворог тикається, зазнає втрат, відходить і шукає місця, де немає боєздатності. На жаль, ми бачимо, що від відповідальності за це керівництво України ставка Верховного Головнокомандувача на даний момент просто ухилилась. Ухилянти, у владі ухилянти, і це була пресконференція, на жаль, президента-ухилянта, а не президента, який має вигравати війну, а для того, щоб вигравати війну, потрібно брати відповідальність за результати. Мати самостійне мислення, а не читати, що там Єрмак написав сьогодні увечері на суфлер, і відповідати за обстановку, знати її, дивитись. Хочу нагадати, 8 лютого цього року, коли Зеленський замінював генерал-головкома Залужного на головкома Сирського, він сказав, було 8 пунктів наказу президента, оприлюднені на сайті Офісу президента, що він хоче змін на фронті. Один з пунктів, генерали мають знати фронт. Але жодний генерал зараз не знає фронт на Покровському, Марноградському, Селидовському напрямку. Жоден. Те, що повідомляється, це брехня. І сьогодні відсутність у словах президента слова "Новогродівка" говорить про те, що він не здатен. Президент не отримує навіть об’єктивної інформації. Це найбільша проблема зараз.

Друзі, тим не менше, на більшій частині фронту наші війська героїчно втримують усі атаки ворога, дуже важкі бої, ворог просувається. Але наші воїни говорять, що вони можуть зупинити наступ. Для цього потрібні на вищому рівні планування, управління, розвідка, взаємодія між підрозділами. Потрібна підготовка поля бою, обладнання передпілля для того, щоб знищувати на ньому ворога, мінування, інженерні споруди, фортифікації, вчасні ротації військ, щоб не було ротацій по 30-40 діб. І тоді відбувається звичайне диво. Ворог зазнає втрат, витрачає сили і зупиняється. І так можна зробити по всій лінії фронту. Для цього у нас є сили. Але якщо ці сили витрачати бездарно, то яку б кількість не загнати, з одного боку на нас кидають натовпи в атаку, а з цього боку на деяких напрямках неграмотні командири так само заганяють людей в окопи. На щастя, це тільки на деяких напрямках відбувається. А там, де є планування і організація, там, де бережуть життя людей і де звітують кількістю знищеного ворога, там є результат. Командири, які можуть змінити хід війни і вибороти перемогу, в України є. Бійці, які можуть вибороти перемогу, в України є. Наші ресурси поступаються ворогу, кількість засобів ураження, боєприпасів. Але вони достатні для того, щоб знищувати оці маленькі штурмові групи, які повзуть. Для цього сили у нас є. Тому сьогодні, як ніколи, я впевнений, що наше демократичне суспільство здатне створити такий тиск на владу, при якому влада почне зміни, а не цю пусту балаканину на пресконференціях. Я впевнений, що ми спроможні цього добитись, і що владу можна підштовхнути до правильних рішень. І я впевнений у нашій перемозі. Дякую вам за ефір. Слава Україні!