1000 днів війни: наслідки вторгнення — як Путін розширив НАТО і зміцнив Україну.

Українці добре пам’ятають ранок 24 лютого 2022 року, коли після нічного звернення президента Росії Володимира Путіна про початок так званої "спеціальної військової операції" або "СВО" перші авіабомби і снаряди почали вибухати у мирних містах країни. Тоді глава Кремля вперше позначив цілі розв'язаної ним війни — "демілітаризація та деназифікація" України.

Документ про гарантії безпеки РФ та початок "СВО"

Наприкінці 2021 року Росія вимагала від США та НАТО юридично обов’язкових "гарантій безпеки", що стало кульмінацією напруженості у відносинах між РФ та Заходом, викликаної, серед іншого, розширенням Альянсу на схід, а також ситуацією в Україні.

Російська сторона опублікувала проект угод з НАТО, який включав юридичні "гарантії безпеки". У нього увійшли такі основні вимоги:

• відмова від подальшого розширення НАТО на схід, включаючи Україну та Грузію;
• заборона на розгортання поблизу російських кордонів ударних озброєнь;
• відведення іноземних військ НАТО та озброєнь з території країн, які вступили до Північноатлантичного альянсу після 1997 року.

Дипломатичні зусилля Кремля: зустріч Блінкена та Лаврова

Фактично Москва висунула цей проект не як основу для пошуку компромісів, а як ультиматум, що містив загрози вторгнення в Україну. До таких висновків прийшли ряд експертів на фоні скупчення російських військ біля кордонів України під виглядом "навчань".

Щоб обговорити явне загострення у відносинах РФ та Заходу, 21 січня 2022 року в Женеві відбулася дипломатична зустріч глав МЗС Росії та Держдепартаменту США Сергія Лаврова та Ентоні Блінкена. Однак самі учасники переговорів визнали, що не очікували від зустрічі прориву, а пізніше російські дипломати знову заговорили про застосування "військових заходів".

Виступ президента Зеленського у Мюнхені

За кілька днів до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, а саме 19 лютого 2022 року, президент Володимир Зеленський виступив на Мюнхенській конференції з безпеки, використовуючи цю платформу, щоб підкреслити загрозу, що нависла над Україною.

Глава держави, зокрема, заявив, що Україна тричі намагалася скликати консультації держав — гарантів Будапештського меморандуму, але безуспішно.

"Якщо вони знову не відбудуться або за їх результатами не буде гарантій безпеки для нашої держави, Україна отримає повне право вважати, що Будапештський меморандум не діє і всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів", — підкреслив український президент.

Визнання Росією "ЛДНР" та початок вторгнення

Через три дні після виступу Зеленського у Мюнхені Володимир Путін виступив з зверненням, в якому заявив, що українська держава нібито є штучним утворенням комуністичної епохи, а Росія визнає незалежність "Луганської та Донецької народних республік", що стало формальним приводом для початку масштабних дій.

24 лютого 2022 року Путін оголосив про початок "спеціальної військової операції". Серед іншого були озвучені тези про "демілітаризацію та деназифікацію України", в рамках яких російський президент, хоч і не дав детального опису, але з подальших коментарів можна виокремити кілька ключових аспектів:

• ліквідація української військової інфраструктури та озброєнь;
• зниження бойової спроможності Збройних сил України;
• заборона на розміщення іноземних військових об’єктів та озброєнь;
• заборона на розробку та постачання зброї з країн НАТО;
• перегляд військово-політичного статусу України;
• ліквідація діючої влади в Україні в рамках "деназифікації" та заміна її на маріонеткову.

Таким чином, в контексті заяви Путіна "демілітаризація" означала не лише фізичне знищення військових об’єктів, але й політичне усунення загрози, яку, на думку російських властей, представляла українська армія, військові зв’язки України з НАТО та можливість розміщення в країні західних систем озброєння.

Перші провали російського блицкригу

Російська військова операція, розпочата 24 лютого 2022 року, була орієнтована на стрімке нанесення ударів, схожих на тактику американської операції "Буря в пустелі". Стратегія включала знищення командних пунктів України шляхом потужних ракетних та авіаційних атак та швидку блокаду українських військ, що могло б створити пряму загрозу Києву. Основні завдання включали:

• Нанесення ракетних ударів для ураження системи ППО, а також командних центрів України з метою паралізувати управління ЗСУ.
• Створення загрози для столиці. Шляхом захоплення великих вузлових точок планувалося викликати параліч державного управління та прискорити капітуляцію.

Росія розпочала повномасштабне вторгнення з масованих ракетних ударів по об’єктах управління українських Збройних сил, системам протиповітряної оборони, аеродромам та складам боєприпасів. Згідно з даними Міноборони РФ, протягом першого тижня нібито були знищені штаби двох військових округів, серйозно пошкоджені арсенали та значні обсяги української авіаційної техніки.

Разом з тим удари росіян влучили і по цивільним об’єктам, що призвело до втрат серед мирного населення. Це, в свою чергу, призвело до згуртування українців, про що свідчили статистика поповнення ЗСУ добровольцями та черги у військкоматах.

Однак, незважаючи на ці удари, українській армії вдалося зберегти управлінські функції, а значна частина боєприпасів та техніки була евакуйована та розосереджена, що допомогло ЗСУ продовжити організоване опір. Складнощі з знищенням ключових об’єктів української ППО та командування обмежили успішність перших днів операції.

З початком наземного етапу вторгнення російська армія здійснила наступ по баг