Ви не повірите, як один кандидат на посаду ректора планує змінити Львівську політехніку! Його амбітна програма включає 10 кроків до успіху, співпрацю з містом та підтримку студентів. Чи з...

43-річний кандидат на посаду ректора Національного університету «Львівська політехніка» Дмитро Симак, окрім наукової діяльності, активно займається політикою, спортом, підприємництвом та волонтерством. Яким чином цей досвід вплинув на вибори у ВНЗ – у бесіді з Дмитром Симаком.

Ваша виборча програма складається з 10 кроків. Які пункти з виборчої програми є ключовими?

Львівська політехніка виступає потужним науковим центром. Наукова діяльність та досягнення наших дослідників – це основа, на якій університет підтримує лідерство. Водночас існують приклади інших навчальних закладів, які активно розвиваються навіть під час війни: будують нові корпуси, житло, відкривають нові аудиторії. Є з кого брати приклад і переймати успішні практики.

Частина моєї програми присвячена розвитку партнерських відносин з містом. Університет є гордістю Львова, формує науковий імідж України у світі, тому заслуговує на увагу та підтримку.

Місто та університет повинні активізувати співпрацю. В Україні та на Львівщині існує безліч прикладів ефективної взаємодії між навчальними закладами та громадами. Необхідно зміцнювати співпрацю з міською громадою, і я це окремо підкреслив у програмі.

Які ще питання потребують вирішення?

У моїй програмі є ідеї, що стосуються покращення управлінських функцій в університеті, підвищення якості освіти, розширення можливостей для наукової роботи, вдосконалення системи матеріального заохочення, зарплат і стипендій, грантів, впровадження електронного документообігу, оздоровлення студентів і викладачів, новобудов, а також створення умов для навчання і спорту.

Я знаю про потреби політехніків не з чуток. Я і моя дружина навчалися та багато років працювали у Львівській політехніці. Я проживаю в студентському містечку, постійно спілкуюся з політехніками. Протягом десяти років я був заступником голови студентського профкому Львівської політехніки. На цій посаді я домігся, щоб якомога більше студентів могли скористатися оздоровчими можливостями Львівської політехніки під час навчання.

Зокрема, з приємністю згадую патріотичні акції студентів на День прапора і День Незалежності, які проходили на базі Політехніки в кримській Алушті, організацією яких я займався та фінансував протягом понад 10 років. Сотні студентів несли величезний український прапор містом, а на набережній співали українські пісні. У той день участь у конкурсах та змаганнях брали багато патріотично налаштованих відпочивальників. Ми голосно заявляли, що Крим – це Україна, а спогади про ці часи збереглися на ZAXID.NET.

Львівська політехніка — це багатотисячний колектив. Чи маєте ви управлінський досвід?

У 2016 році я виконував обов’язки ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. У 34 роки я став одним з наймолодших ректорів в Україні.

Зміни в навчальному закладі розпочалися вже в перші місяці роботи. Двері кабінету були відкритими для всіх. Я вислухав працівників, які раніше не могли потрапити до ректора. Я підвищив зарплати колективу та вдосконалив управлінську структуру.

Я поборов корупційні схеми зловживання службовим становищем і вимагання коштів.

Я не був пов'язаний з місцевим середовищем, тому не було жодної можливості впливати і тиснути на мене.

Це дуже допомогло мені навести порядок, і мої ідеї працюють досі.

Я запрошував на лекції до інституту відомих в Україні мовознавців, юристів, журналістів, зокрема професорку Ірину Фаріон. Освітяни охоче відвідували такі лекції.

Вважаю, що досвід роботи в різних галузях допоміг мені розробити практичний план, який зміцнить позиції Львівської політехніки в багатьох напрямках.

Я зустрівся з професорсько-викладацьким складом і презентував програму змін в університеті.

Про мою виборчу програму також можна дізнатися з інформаційного бюлетеня “Нова аудиторія”, який я підготував і презентував на зустрічах.

Обласний освітній департамент запросив кандидатів на посаду ректора обговорити програми в колі експертів. Чи підтримали ви цю ініціативу?

Дуже добре, що ця ініціатива не спрацювала. Ця пропозиція не була погоджена з кандидатами під час затвердження графіку зустрічей з виборцями. Нам не повідомили, чи має рада при Львівській ОВА повноваження представляти кандидатів на посаду ректора, не оприлюднили прізвища та посади експертів, які братимуть участь у заході, а також невідомі критерії, за якими була обрана ця експертна рада.

Я погоджуюся з думкою львівських журналістів, які не сприйняли цю ініціативу. Кілька авторитетних медійників розцінили це як спробу втрутитися в процес виборів ректорів. Журналістів цікавило, який зв'язок освітній департамент має з виборами ректорів вишів, які фінансуються з державного бюджету і підпорядковуються Міністерству освіти України. Журналісти порівняли ініціативу освітнього департаменту зі звітом чиновникам.

З подібною ситуацією я зіткнувся у Рівному, де місцеві посадовці розглядали навчальний заклад як резервний варіант на випадок звільнення з посади, тому постійно намагалися втручатися у роботу інституту. Україні потрібно позбавитися практик радянського періоду.

Яку практичну допомогу ви надали як волонтер під час війни?

За день до повномасштабного вторгнення я повернувся до сімʼї в Україну, оскільки знав із світових новин, що війна неминуча. З початком війни допомоги потребували тисячі людей, які опинилися в зоні бойових дій. Підтримки вимагали Збройні Сили України.

Я вирішив зайнятися волонтерством. Об’єднав