Федір: Кожен з нас займається тим, що у нього виходить найкраще. Ми різні за темпераментом, за інтересами, тому вдало доповнюємо один одного. Такий симбіоз зробив з нас класну команду.
Данило: Чітко визначеного механізму немає, я б назвав це природною стихією. Ролі кожного з нас у колективі постійно змінюються.
Федір: Іноді ми сваримося, і це зазвичай трапляється під час написання музики. Але завжди йдемо один одному на зустріч, адже нас об'єднує важлива справа, заради якої ми працюємо.
Данило: Не заперечую, ми можемо сваритися. Але коли задумуєшся про те, що через 30 років ці сварки не матимуть жодного значення, а в сухому залишку залишиться тільки любов крізь час — заспокоюєшся і шукаєш компроміс.
Валентин: Конфлікти — важлива частина творчого процесу, якщо щось створюють більше однієї людини. З них народжуються хороші ідеї. Морально це важко, але іноді того варте.
Федір: Для мене головне — розкриватися з різних сторін, бути собою і виходити за межі загальноприйнятих стандартів. Експериментувати і завжди знаходити золоту середину. Я з дитинства найбільше люблю в піснях саме мелодійну складову, тому це і є фокусом у нашій творчості. А в якій це буде обгортці, вже залежить від досвіду і переваг.
Данило: Для мене музика — це життєва подорож. Пісні повинні бути чимось більшим, ніж позиція в чарті. Музика повинна бути історією, справжньою подією. Це, на мою думку, і є головною ідеєю наших пісень.
Валентин: Банально, але ми просто намагаємося робити те, що подобається особисто нам. Так сталося, що це знаходить відгук у інших людей. Це чудово.
Данило: Вона змінювалася відповідно до нашого дорослішання та професійного зростання. Вважаю, що у нас з братом було пізніше дозрівання, тому деякі етапи затягнулися. (Усміхається.) Я б зараз виділив наступні три етапи: підлітковий рок-н-рол; помилковий поворот не туди під час навчання в університеті; особистісне дозрівання після 23 років.
Валентин: А мені, навпаки, не здається, що був якийсь "помилковий поворот не туди". Все йшло так, як повинно було йти. Без цього ми б не були там, де ми зараз. Це нас навчало. У нас не було наставника або якогось керівника. Все самі. Тому, на мою думку, такі помилки, які ми робили — це природно.
Федір: Цього разу ми готувалися більш наполегливо. Записали три пісні і до останнього не могли визначитися, яку з них подавати. Потрапити у фінал вдруге для нас було дуже приємно, це надихнуло. Але цього разу ми налаштовані більш рішуче.
Валентин: Насправді, фактично третя. До цього колись ми зупинялися на етапі "лонгліста". Але, тим не менш, потрапити вдруге у фінал — велика честь. Хоча ми для цього багато працюємо, це ж не відбувається просто так. Це величезна праця.
Федір: Я порадив би собі більше цінувати та поважати всіх, хто залучений у процес підготовки до участі в конкурсі. Тому що тепер розумію, який це важкий труд і відповідальність.
Данило: Урок перший і останній — фокусуватися тільки на собі, не розсіювати енергію на незначне.
Федір: Основні критерії для пісні: додати більше спонтанності та емоцій. Цього разу композиція вийшла більш складною, але в той же час цікавішою.
Данило: У нас було три пісні-кандидатки. На мій погляд, кожна з них могла б гідно представити нас на конкурсі. Але ми обрали саме ту, що була ближче кожному з нас у момент прийняття рішення.
Валентин: Так склалося, що ми обрали пісню саме мого авторства цього разу. Можливо, і це зіграло роль, тому що на момент прийняття рішення ми були твердо впевнені, що потрібно щось зовсім інше, бути такими, якими глядачі та журі Нацвідбору нас ще не бачили.
Данило: Є, але цього року я вже добре знаю, як складно готуватися кожному учаснику на етапі відбору. Тому з поваги до роботи людей не буду відповідати на це питання.
Валя: Щось подобається більше, щось менше. Але нехай свого фаворита глядач вибирає без підказок 8 лютого.
Федір: Нехай це буде сюрпризом. Тримаємо інтригу і запрошуємо всіх подивитися виступ 8 лютого під номером 9!
Данило: Основна підготовка — це вокал. Мене турбує спів, деталі бек-вокалу. Наш номер — це вже робота великої кількості чуд