«Носферату»: чому стара вампірська історія залишається захоплюючою?
Продовжується показ готичного хорору «Носферату». На цю стрічку чекали з нетерпінням (і касові збори це підтверджують), і не дарма. Роберт Еґґерс давно прагнув створити римейк класичного фільму 1922 року «Носферату. Симфонія жаху» Фрідріха Вільгельма Мурнау. Ця стрічка давно стала класикою і вражає своєю експресіоністичною виразністю навіть сьогодні.
Роберт Еґґерс («Відьма», «Маяк») з великою повагою ставиться до оригіналу, наслідуючи та переосмислюючи його, але при цьому не відмовляється від свого авторського стилю. Похмура атмосфера та повільний ритм, характерні для Еґґерса, тут розкриваються у грі з візуальними образами.
Еґґерс майстерно переміщується між кольоровими та чорно-білими сценами, змушуючи акторів іноді вдаватися до стилізації німого кіно. Хоча персонажі «Носферут» у фільмі 2024 року можуть говорити, в деяких моментах вони нагадують своїх «німих» попередників з дещо перебільшеною грою, що в цій стрічці є цілком виправданим і варто відзначити як позитивний аспект.
Музика, грим, костюми, декорації – все це працює на те, щоб відтворити атмосферу готичного хорору, хоч і в новій інтерпретації, проте максимально зберігаючи стиль культового фільму.
Про що кіно?
Отже, 1838 рік. У невеличкому німецькому містечку Візборзі живе молода пара Томас та Елен Гуттери (Ніколас Голт та Лілі-Роуз Депп). Томас відправляється до Трансильванії, щоб укласти угоду на продаж занедбаного маєтку з таємничим графом Орлоком (Білл Скарсгард), що мешкає серед Карпатських гір. Елен має чекати його у друзів, Фрідеріка та Анни Гардингів (Аарон Тейлор-Джонсон та Ема Коріна), але з нею починають відбуватися дивні речі. Коли звичайна медицина виявляється безсила, на допомогу викликають професора Альбіна Ебернарта фон Франца (Віллем Дефо), який переконаний, що героям загрожує абсолютне зло.
Як було раніше
Нагадаємо, що Мурнау планував екранізувати «Дракулу» Брема Стокера, але кіностудія Prana Film не змогла придбати права на роман. Щоб продовжити роботу над фільмом, Мурнау змінив імена головних персонажів та дещо змінив сюжет. Проте це не врятувало його від судових позовів. Але фільм все ж з’явився і продовжує жити.
До речі, роль Кнока у фільмі Мурнау виконав Александр Ґранах, уродженець села Вербівці Івано-Франківської області. У Львові, разом з братом, він вперше відвідав єврейський театр, після чого вирішив стати актором.
0 У 1979 році Вернер Герцог зняв ще одну версію «Носферату», де головну роль зіграв Клаус Кінскі. У 2000 році Е. Еліас Меріге зняв фільм «Тінь вампіра», в якому йдеться про те, як Мурнау знімав своє кіно (режисера зіграв Джон Малкович), а Віллем Дефо – Макса Шрека, актора, що зіграв графа Орлока у фільмі «Носферату». До слова, Дефо також з’явиться у фільмі Еггерса. «Тінь вампіра» досліджує чутки про те, що головну роль у фільмі зіграв справжній вампір, який вгамовував свій голод гарячою кров'ю акторів і членів знімальної групи.
А що тепер?
Дійсно, і Макс Шрек з оригінального фільму, і Білл Скарсгард виглядають так, що в цю історію легко повірити. Скарсгарду, після маски клоуна з «Воно», знову доведеться ховатися за гримом, який перетворює його на зловісну інфернальну істоту. Але новий «Носферату» – це не лише про вампіра, він символізує саму смерть, жахливий кінець та втілення зла. Куди там попсовому Пеннівайзу.
12 Проте Еґґерс не є просто старанним стилізатором. Він знаходить нові відтінки, заповнюючи кадри унікальною мовою, майстерно володіючи всім необхідним: кольором, звуком, кастингом та грою світла і тіні, що працюють на спільну мету. І режисер успішно досягає її: його емоційний вплив на глядача не поступається тому, яким були новації Мурнау.
34 Але сучасні глядачі значно вимогливіші. Еґґерс змушує їх швидко пройти через всю історію кіно, точніше жанру хорору, де використовуються всі можливі прийоми. А Лілі-Роуз може стати новою королевою скримеру (голосний відчайдушний крик у фільмах жахів). Словом, маємо практично ідеальний фільм. Настільки ідеальний (як, зрештою, і попередній «Маяк»), що іноді навіть стає нудно. Але загальної картини це не псує. І, звісно, щоб оцінити всю красу та велич задуму, картину варто дивитися на великому екрані.
56 А на малому екрані варто переглянути фільм 1922 року. Завдяки новій версії він знову набув популярності.