"Ви не повірите, чому мирні переговори між двома країнами можуть зірватися! Війна триває, а новий президент США вже робить несподівані заяви. Чи є шанс на мир? Дізнайтеся, які таємниці хо...

Приблизно рік тому мої польські колеги запитали мене про прогнози щодо майбутніх мирних переговорів між Україною та Росією. Чимало людей у світі, з якихось причин, сподівалися, що війна, розпочата Путіним, завершиться у 2024 році. Я змушений був розчарувати оптимістів, заявивши, що в тому році не варто очікувати не лише миру, а навіть і тимчасового припинення вогню.

Чому так? Відповідь на це питання досить проста. Через проблеми з постачанням зброї та боєприпасів, викликані суперечками в Конгресі США, Збройні Сили України опинилися в скрутному становищі під час важкого етапу війни. Російська окупаційна армія скористалася цим і змогла захопити важливий опорний пункт ЗСУ, Авдіївку. Після цього окупанти розширили свою наступальну зону, захоплюючи ще більше українських територій. У такій ситуації в росіян не було жодних підстав для зупинки бойових дій і прагнення до перемир'я.

Проте з українського боку залишалася надія. Надія на те, що американські конгресмени нарешті досягнуть згоди і ухвалять безпрецедентний пакет допомоги Україні. Що ми, нарешті, отримаємо омріяні F-16, американські ракети ATACMS, німецькі TAURUS. Сподівалися, що уряди країн-партнерів дозволять завдавати ударів по території Росії, знищуючи ворожі штаби, склади і аеродроми. Таким чином, можна було б змінити хід війни, перейти в контратаку і звільнити великі території, аж до Азовського моря. Тому українська сторона не поспішала з початком переговорів.

Я не повинен був бути ані Вангою, ані Нострадамусом, ані навіть, прости Господи, Глобою, щоб спрогнозувати відсутність прогресу в мирних ініціативах до початку 2025 року. А фактично до інавгурації нового президента США, ким би він не став. Адже якщо хтось міг ініціювати процес мирного врегулювання в таких умовах, то це був би лише глава Білого дому. Але це точно не дідусь Байден, який занадто боявся різких дій. А без рішучості цю справу не зрушити з місця.

Якщо б мене зараз запитали про перспективи мирного врегулювання, я б стверджував, що шанси значно зросли. Хоча й далеко не стовідсоткові. Російська економіка максимально перегріта і на межі колапсу. Інфляція зростає, курс рубля падає, а платоспроможність російського населення знижується. Хоча росіянам вдається просуватися вперед, захоплюючи українські території, це відбувається надзвичайно повільно і з величезними людськими втратами. Набирати нових солдатів на війну стає щораз важче, і доводиться значно підвищувати виплати новобранцям.

Ситуація в Україні також не є оптимістичною. Стабілізувати фронт поки що не вдалося. Зброя й амуніція, хоча й є, але вистачить їх лише на півроку, якщо адміністрація Трампа не відновить військові поставки. Мобілізація, здається, проходить, але дуже важко, «бусифікацію» ніхто не скасовував.

І тут ще з'явився «злив» від Буданова. Нібито очільник ГУР заявив: «Якщо до літа не буде серйозних переговорів, то далі можуть розпочатися дуже небезпечні процеси для самого існування України». Потім надійшло спростування, але, як кажуть, осад залишився.

У будь-якому випадку обидві ворогуючі сторони сьогодні значно позитивніше ставляться до можливого примирення, ніж рік тому. І новий американський президент може зіграти роль рояля в кущах.

Тобто Трамп став, як сказали б у математиці, умовою необхідною, хоч і не достатньою. Фактично містки для українсько-російських переговорів команда новообраного президента почала закладати ще на початку січня, тобто ще до інавгурації. Усі очікували, що Трамп обов'язково згадає цю жахливу війну у своїй інавгураційній промові, а головне – підтвердить свої обіцянки покласти край конфлікту. Однак тут нас чекало розчарування. Новий глава Білого дому говорив про все, що завгодно – і про Канаду, і про Гренландію, і про Панаму – але чомусь обійшов війну в Україні боком.

І цьому є логічне пояснення: одна справа розкидатися бравурними обіцянками, коли ти ще перебуваєш, так би мовити, у вільному плаванні, зовсім інша – на відповідальній посаді. Тут вже потрібно зважати на всі обставини, деталі й нюанси. Очевидно, вислухавши всіх своїх радників, Трамп остаточно переконався, що залагодити конфлікти за обіцяні «24 години» абсолютно не вийде. Врешті-решт, ніхто з тверезомислячих людей на це й не сподівався.

На щастя, «українську мовчанку» на інавгурації новий президент США компенсував наступними заявами, продемонструвавши, що він зовсім не охолов до цієї справи. Вже наступного дня після вступу на посаду Трамп у Овальному кабінеті, відповідаючи на запитання журналістів про майбутню мирну угоду між Україною і Росією, заявив: «Зеленський хоче угоди, Путін – я не так уже й впевнений. Він має її укласти. Думаю, що Росія матиме великі проблеми!».

Згодом Трамп більш детально виклав свої думки у своїй соціальній мережі Truth Social. Якщо відкинути реверанси на адресу Росії і Путіна на початку статусу, а почати читати з умовного «але», то що виходить? А те, що глава Білого дому фактично ставить ультиматум очільнику Кремля.

«Я збираюся зробити Росії, чия економіка зазнає краху, і президентові Путіну дуже велику ПОСЛУГУ. Домовтеся зараз і припиніть цю безглузду війну! ДАЛІ БУДЕ ТІЛЬКИ ГІРШЕ. Якщо ми не укладемо “угоду” найближчим часом, у мене не буде іншого вибору, окрім як накласти високі податки, тарифи і санкції на все, що Росія продає Сполученим Штатам та іншим країнам-учасницям. Покінчімо з цією війною, яка ніколи б не почалася, якби я був президентом! Ми можемо зробити це легким або важким шляхом – і легкий шлях завжди кращий. Настав час “УКЛАСТИ УГОДУ”. БІЛЬШЕ НЕ П