Даша Трегубова про домагання в кіно, екстремальні хобі та хлопця — ексклюзивно для Фокуса.
Інтерв'ю з Дашею Трегубовою — про проєкт "Даша Читає", екстремальні хобі та з ким мріє попрацювати
Даша Трегубова — акторка, телеведуча, режисерка. Ким ви сьогодні себе позиціонуєте та відчуваєте?
Справа в тому, що з початку своєї кар'єри я працювала відразу на багатьох проєктах та займалася різними справами. Я навчалася на режисерському факультеті, але вже з першого курсу почала працювати телеведучою. Довгий час моя діяльність була пов'язана з телебаченням. Але я завжди дуже хотіла потрапити в кіно, адже це моя улюблена справа та сфера. Після того, як я побувала і редактором, і головним редактором каналу, а також попрацювала в рекламі, в рекламних агентствах, я нарешті потрапила в кіно як акторка. Спочатку — маленькі ролі, потім — великі. Але я завжди робила багато справ паралельно, тому важко себе ідентифікувати. Скажімо так, я — людина кіно. Я — людина кіно та телебачення. Я дуже люблю обидві ці сфери, дуже сильно. І рекламу теж люблю. І для комп'ютерних ігор сценарії писати люблю.
У 2024 році я зняла свій перший режисерський проєкт, який вийде навесні 2025 року. Це чотирисерійна драма, справжня драма, не мелодрама, про роботу лікарів-трансплантологів під час війни. Я досить довго йшла до того, щоб зробити свій перший режисерський проєкт. Правда, це повинен був бути інший проєкт, який я планувала знімати наступного року. Повний метр, трилер, але ми його якраз готуємо до зйомок. Тобто, в 2024 році я вже сформувалася і стала режисеркою. І, наскільки я розумію, всі задоволені проєктом. Я спробувала попрацювати з тієї сторони, ще більше зрозуміла для себе.
Усе, що ми робимо нове, стає великим кроком вперед для нас, як для особистостей. Не просто для мене, як для акторки чи режисерки. Я просто стала відчувати себе цікавішою як особистість. І тепер на майданчику, як акторка, я вже дивлюся ще глибше. Тепер я з режисерським поглядом можу щось запропонувати режисеру з режисерської точки зору. І це виходить дуже класно. Тому в 2024 році до всіх регалій акторка, сценаристка, продюсерка. Як продюсерка я зробила 6 або 7 проєктів. І тепер вже перший був режисерський. І насправді це дуже круто. Але скажу, що це було настільки виснажливо для мене, що це той випадок, коли я, людина з купою енергії, відновлювалася.
Розкажіть про проєкт "Даша Читає". За яким принципом обираєте вірші? Чи можуть їх пропонувати ваші читачі?
"Даша читає" я придумала насправді дуже-дуже давно. Я з дитинства люблю поезію. Чітко пам’ятаю, що з 11-12 років я її читала. А до цього навіть писала сама вірші, будучи дуже маленькою дівчинкою. Загалом, поезія мені завжди дуже подобалася. І багато років уже в дорослому віці я планувала зробити такий проєкт, запросити всіх читати. А потім, мабуть, прийшов час, і до мене потрапила чудова команда, з якою ми записали перший набір віршів. Їх було, здається, чотири чи п’ять. І це було настільки феєрично. Це був, якщо не помиляюся, або 2016, або 2017 рік.
Я одразу вибрала для себе сучасну поезію. Я вважаю, що це така візитна картка "Даша читає", що це сучасна українська поезія українських поетів. Там було кілька віршів неукраїнських поетів, просто хороших. Але якщо до цього я читала поезію українських поетів, які пишуть і російською, і українською, то після 2022 року я читаю виключно українських поетів, які пишуть українською. Дуже сподіваюся, що наші класні українські поети, які все життя писали російською, теж зможуть переформатуватися.
Скажу вам, що за останні два роки вийшла така плеяда нових поетів, і таке кількість неймовірних віршів. І мене дуже радує, що зараз голос сучасних поетів став більш помітним. Можливо, в якійсь мірі і завдяки мені, і це мене гріє. І зараз вони вже самі збирають великі зали, велику кількість шанувальників. А про багатьох з них, судячи з коментарів на Ютюбі, якщо їх почитати, у мене там вже десь 140 віршів за цей час, навіть про дуже відомих поетів люди дізнаються. Навіть про дуже відомих, про яких ми вже впевнені, що Бабкіна вже точно всі знають. Але не всі знають їхню поезію. Хтось раніше в коментарях вважав, що Жадан — це співак. А про Бабкіна також вперше почули, що для мене дивно. І багато нових імен. І вони з'являються.
Щодо того, чи пропонують мені читачі, то мені самі поети дуже багато висилають. Читачі іноді пропонують, часто пропонують свої. Іноді пропонують якісь нові імена, про які я раніше не чула. І я дуже практикувала читати таку поезію. Таку поезію більш, скажімо, аматорську, аматорську. Або поезію, яку мені пропонували, і про яку я раніше не чула в проєкті "Даша читає карантин", коли у нас був карантин, я проводила прямі ефіри, на які збиралися люди. До цього вони мені висилали, які вірші вони хочуть, щоб я прочитала. Я читала не тільки те, що підготувала сама, але й те, що мені висилали глядачі, слухачі. Іноді там були справжні перлини. Але зазвичай це відбувається так, що я бачу це вірш десь у соцмережах, або в якійсь групі, або в якомусь онлайн-виданні, або десь воно мені, це вірш, трапляється випадково. І я розумію, що... Ну, або навіть у тих же, до речі, поетів вже, оскільки ми всі дружимо, у соцмережах, в їхніх пабліках. І якщо я розумію, що це вірш мене дуже сильно торкнув, це означає, що я його збираю в свою таку онлайн-папочку віршів, де їх також мільйон там вже, напевно. І в якийсь із днів я його читаю. Іноді вірш лежить у мене кілька років, перш ніж зазвучить. Іноді, ось відразу, я настільки закохалася, що я його вже читаю в наступній зйомці. Все абсолютно непередбачувано. Це все йде від емоцій, адже для того, щоб вірш прозвучав емоційно і викликав купу емоцій у глядача, він має в цей момент торкати мене саму.
