Зона життя для всіх планет Сонячної системи: як могли б змінитися наші сусіди.

Вчені провели цікавий ментальний експеримент, в якому поставили запитання: що буде, якщо всі планети Сонячної системи опиняться в зоні обитаємості?

Рідка вода — ключовий інгредієнт для життя. І в нашій Сонячній системі Земля — єдина планета, на поверхні якої є рідка вода. Це відбувається тому, що наша планета знаходиться в обитаємій зоні нашого Сонця, яку також називають "зоною Златовласки". І умови тут якраз підходящі. Якби ми були ближче, вода б закипіла, а якби далі – перетворилася б на лід.

Розмір цієї зони залежить від того, наскільки гаряча або холодна зірка. Вчені виявили 4 000 екзопланет в обитаемых зонах. Але лише 24 з них можуть бути придатними для життя. У нашій Сонячній системі ця зона знаходиться в діапазоні від 0,9 до 1,2 астрономічних одиниць від Сонця. Зазначимо, що одна астрономічна одиниця дорівнює відстані від Землі до Сонця, яка становить 149 597 871 км.

Отже, що буде, якщо інші планети Сонячної системи перемістити в цю зону обитаємості протяжністю 45 млн км? Чи можливо, що і на інших планетах з'явиться життя?

Щоб втиснути вісім планет у зону Златовласки, доведеться проявити кмітливість. Найгірше, що може статися, це порушення умов для життя на Землі.

З чого почати

Спочатку необхідно перемістити Меркурій у найвнутрішню частину обитаємої зони. На відстані близько 0,9 AU — це більш ніж у два рази далі від Сонця, ніж Меркурій обертається по своїй орбіті зараз.

На цій кам'янистій планеті мало що зміниться, хіба що з'явиться освіжаюча прохолода після мільярдів років палючої спеки. Венера вже обертається відносно близько до обитаємної зони на відстані 0,72 AU. Коли наше Сонце було молодим і більш тьмяним, Венера, по суті, знаходилася в обитаємній зоні. На ній навіть могли існувати умови для життя з неглибоким океаном.

Але коли Сонце стало гарячішим, зона Златовласки відсунулася ще далі. Температура підвищилася, і океани закипіли. Можливо, якщо перенести Венеру в більш прохолодне місце подалі від Сонця, вона знову стане придатною для життя.

Тепер залишається ще п'ять планет, які потрібно розмістити в зоні обитаємості. Спочатку необхідно переконатися, що всі планети знаходяться на однаковій відстані одна від одної. При нашій вузькій зоні Златовласки можна було б розмістити кожну планету на відстані 6,5 млн км одна від одної. Це було б приблизно в 30 разів більше відстані між Землею та Місяцем.

Далі йде Марс. Звісно, всім цікаво дізнатися, чи може на Червоній планеті існувати життя. На жаль, вона все ще безплідна. Рідка вода — не єдине, що потрібно для процвітання життя. У Марса немає магнітного поля. Це означає, що сонячна радіація позбавить його шансів на наявність атмосфери. Планету все одно доведеться терраформувати.

На інших газових планетах життя, швидше за все, також не виникне. На газових гігантах, Юпітері та Сатурні, атмосферний тиск і температура занадто високі, щоб молекули, такі як ДНК, могли бути стабільними. Але, можливо, ви зможете зануритися в холодну воду на одному з місяців Юпітера, Європі. Її нова близькість до Сонця дозволить товстому шару льоду розтанути.

Нові можливості

Навіть Нептун виявиться ближче до Землі, ніж зараз Марс, а це відкриває зовсім нові можливості. Таке нове влаштування Сонячної системи дозволить без особливих проблем подорожувати між планетами.

Навіть з нинішніми технологіями люди зможуть подорожувати між планетами за 90 днів. Окрім досліджень, на інших планетах можна видобувати різноманітні ресурси.

З Юпітера та Сатурна можна отримувати водневе паливо, яке допоможе нам перейти до низьковуглецевого майбутнього. На астероїдах можна видобувати кобальт. Це було б важливо для розробки систем відновлювальної енергії. Але ця нова Сонячна система буде, м'яко кажучи, трохи нестабільною. Особливо з такою масивною планетою, як Юпітер, розташованою так близько до нас. Його маса в два з половиною рази перевищує масу всіх інших планет нашої Сонячної системи разом узятих.

За науковими даними, зірка, подібна до нашого Сонця, може мати шість планет розміром із Землю в своїй обитаємній зоні. З Юпітером гравітаційна стабільність буде порушена. І всі ці дисбаланси можуть призвести до того, що планета або місяці викине з орбіти або повністю перемішає між собою. Можливо, в результаті вийде новий порядок, але тоді життя на Землі виявиться під загрозою.